Ми виховуємо нову людину.

Наша ціль – дати кожній людині щастя.

А в чому корінь, джерело справжнього щастя?

Він у творчості, в творчій праці.

В. Сухомлинський

Педагогічна наука доводить, що основою всебічного розвитку особистості є діяльність, де розвиваються нахили та творчі задатки людини, розкриваються здібності, інтереси, самостійність, активність, винахідливість. Оптимальною для розвитку дитини є така діяльність, яка створює умови для дитячої творчості.

«Творчість дітей – глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність не можливо охопити якимись правилами, єдиними і обов’язковими для всіх”, – писав В.О.Сухомлинський.

Під дитячою творчістю розуміють діяльність дитини, у процесі якої вона створює якісно нові для самої себе цінності. Ці цінності мають і суспільне значення, тому що необхідні для всебічного розвитку особистості і, як наслідок, для розвитку суспільства. Інколи діти створюють речі, які мають справжню естетичну цінність, є творами мистецтва. Ще Сократ казав : «У кожній людині – сонце. Тільки дайте йому сяяти».

Декоративно-прикладна творчість – розповсюджений вид людської діяльності, який несе у собі величезний ідейно-моральний, художньо-естетичний потенціал. Розвиток народних ремесел як складової частини декоративно-прикладної творчості свідчить про високу духовну культуру українського народу, його прагнення до краси.

У гурток декоративно-прикладної творчості учні приходять, як правило, не за вибором професії, а з внутрішньої, духовної потреби. Йдеться про внутрішній світ дитини, про її бачення життя, здатність переживати, осмислювати й перетворювати факти дійсності в художні образи, уміння не просто «гарно зробити», а, насамперед, відшукати самостійні рішення виконання виробу, речі, витвору, наявність власної позиції в мистецтві.

У сучасних умовах зростають вимоги виховання творчої особистості, здатної знайти своє місце на складних перехрестях життя, самовизначитися і реалізувати себе. Зросло значення виховання у людини таких особистісних якостей, завдяки яким вона поступово стає активним суб’єктом соціальної взаємодії. Ще більш важливого значення набуває проблема активізації самовиховання учнів, адже становлення суспільно активної та гармонійно розвиненої особистості великою мірою залежить від власних зусиль самої людини, спрямованих на самовдосконалення як неодмінної умови досягнення успіху в самовизначенні, самореалізації, життєтворчості.

Саме позашкільна діяльність, участь учнів у різних її видах - важлива сфера, у якій можливості для вияву самоактивності, а водночас і для особистісного самовизначення та самореалізації учнів є дуже широкими.

Творчість, звичайно, зумовлює всі дії дитини, оригінальної у спілкуванні, іграх, малюнках, розповідях. На жаль, розвиток творчих здібностей у дітей часто стає випадковим і здебільшого залишається на низькому рівні. Проте не треба забувати, що всі діти наділені здібностями, а тому потрібно їх виявляти і максимально розвивати. І це можна робити в позаурочний час на гурткових заняттях. Тобто, гурткову роботу учнів можна назвати чинником всебічного розвитку особистості школяра.

Особливо велика цінність позакласної роботи у вихованні моральних якостей дитини: волі, наполегливості в подоланні труднощів, доведенні до кінця розпочатої роботи, критичного ставлення до себе. Участь у позакласній роботі дає можливість оцінити красу думки чи способу розв’язку, а отже розвиває естетичні почуття.

Домогтися розквіту талантів і здібностей, які має в собі кожна людина, – ось що водночас відповідає й фундаментально гуманістичній місії освіти, і вимогам справедливості, якими повинна керуватися будь-яка освітня політика, а також правдивими потребами ендогенного розвитку.

Проблема розвитку творчості дитини набуває в наш час особливого значення. Як сформувати творчу, інтелектуально розвинену особистість? Для успішного вирішення цієї проблеми велике значення має розвиток творчих здібностей, дитячої активності та самостійності. І в цьому велику роль відіграє гурткова робота з учнями.

Відомо, що будь-яке гурткове заняття – це складне педагогічне явище, витвір таланту кожної особистості, де є змога щоразу показувати зразки засвоєння гуртківцями знань, умінь та навичок.

Кожне гурткове заняття – це окрема вистава, де режисером є саме керівник гуртка, а гуртківці – актори, які творять у міру можливості це дійство.

В залежності від провідної дидактичної задачі і структури заняття, гурткові заняття поділяють на такі типи:

1) комбіновані – де керівник гуртка пояснює, закріплює, повторює, контролює;

2) заняття вивчення нового матеріалу;

3) заняття закріплення знань, умінь і навичок;

4) заняття вправ та практичних робіт;

5) заняття узагальнюючого повторення.

Але бувають і інші види учбової діяльності, які важко включити в таку класифікацію, наприклад заняття екскурсії, вступні і т.д.

Гурткові заняття, які не вкладаються в межі виробленого та сформульованого дидактикою, на яких керівник не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів роботи – нестандартні.

Таке гурткове заняття передусім, творчість, самобутність, навіть мистецтво керівника гуртка, педагога, майстра, який застосовує власні нетрадиційні форми роботи з гуртківцями, використовує індивідуальні, часто саморобні (і тим більш корисні для гуртківців) дидактичні матеріали, дедалі більше урізноманітнюючи й удосконалюючи їх. Для таких занять характерними є інформаційно-пізнавальна система навчання, оволодіння готовими знаннями, пошук нових, розкриття внутрішньої сутності явищ через гру, диспут. Велике значення відіграє емоційна сфера дитини, розвиток її природних задатків, удосконалення здібностей.

Джерелом підвищення ефективності гурткового заняття є інтерес до навчання, самостійна робота, вміле використання наочності, дидактичного, роздавального матеріалу, диференційований підхід. Кожне заняття повинне бути неповторним і укладатися в пам’яті дитини, вчити мислити, збагачувати мовлення, формувати особисту думку.

Зростаючі вимоги до якості знань учнів спонукають мене як керівника гуртка «Стрічкова вишивка» шукати нові форми й методи роботи, які допомогли би мені будувати навчальний процес на основі найбільшої активізації творчого потенціалу гуртківців.

Звісно, нестандартні гурткові заняття не звичайні по задуму, структурі, організації, методичного проведення, більше подобаються учням, ніж постійні за структурою і режимом роботи заняття. Тому у своїй роботі із гуртківцями я практикую такий вид роботи.

Особливість нестандартних гурткових занять полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке викликало б інтерес в гуртківців, сприяло їх оптимальному розвитку і вихованню.

Найпоширеніші нестандартні форми гурткових занять
Заняття фантазії і мислення
Тільки поєднання ерудиції з вільним володінням розумовими, аналітичними діями приносить успіх.
Тому паралельно з розширенням світогляду школярів необхідно працювати над опануванням чотирьох основних розумових дій:
• порівняння;
• абстрагування - конкретизація;
• аналіз - синтез;
• індукція - дедукція.

Це найкраще робити на нестандартних заняттях – заняттях фантазії і мислення. Дитячу фантазію можна розвивати, використовуючи хвилинки ерудита. Тільки не потрібно зупиняти дітей. Навчені мислити «правильно», ми так само вчимо мислити і творити дітей. Не варто їхні нестандартні думки сприймати як дурниці, що не заслуговують на увагу. Під час виконання деяких завдань доцільно застосовувати парну та групову форми роботи.
Саме на занятті фантазії народжуються нові роботи. Вихованці виконують завдання у вигляді ескізу або малюнка, і показують результат своєї роботи.

Заняття-інтелектуальна розвага
Завдання занять-інтелектуальних розваг:
• перевірка кмітливості, ерудиції вихованців;
• активізація розумової та пізнавальної діяльності;
• задоволення і радість від інтелектуальної розваги.

Добираючи інтелектуальні розваги, слід враховувати вікові особливості дітей, їх попередню освітню підготовку; не залишати поза увагою інтерес до різного роду телетурнірів, вікторин, конкурсів тощо. В більшості випадків при проведенні інтелектуальних розваг із вихованцями необхідно користуватися різноманітними малюнками, схемами, таблицями та іншим яскравим ілюстративним матеріалом.

Загальні правила та ігрові дії повинні бути добре знайомі або в доступній формі доведені до виконавців.

Але найголовніше: розвага повинна залишатися розвагою й в жодному разі не повинна перевантажувати вихованців. За допомогою гри «Що? Де? Коли?», «Нумо, дівчатка!» або «Майстриня» можна підвести підсумки вивчених теоретичних питань по стрічковій вишивці та практичних вмінь гуртківців. Бажання досягти перемоги стимулює активність, доведення розпочатої справи до кінця, пошуку виходу зі «скрутного» становища. У розвагах з вихованцями повинні бути хитрість, загадковість, видумка, забава, які вимагають зосередженості, обдумування, зіставлення мети з кінцевими результатами.
Заняття-екскурсія

Екскурсію варто розглядати як організаційну форму навчання. Саме слово «екскурсія» (лат. «вибігаю») вказує на те, що навчальне заняття проводиться поза навчальним закладом, в природі, в музеї, на виставці тощо. Основний метод навчання - спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням педагога з бесідою, демонструванням певних об'єктів, з виконанням робіт практичного і дослідницького характеру.

Етапи заняття-екскурсії:
* підготовка керівника гуртка до екскурсії;
* підготовка вихованців до екскурсії;
* проведення екскурсії;
* підсумки екскурсії.

Екскурсії ілюструють словесні образи й створюють повніше уявлення про предмети та явища навколишнього світу. Різноманітні спостереження в природі сприяють збагаченню лексичного запасу дітей та розвитку їхнього мовлення.

У сприйманні об'єктів екскурсій беруть участь різні органи чуттів. Це сприяє досконалішому вивченню спостережуваних предметів і явищ, а також розвитку самих органів чуттів.

Спілкування з природою викликає прагнення у дітей не тільки глибше пізнавати, а й охороняти, збагачувати її, виховує їхні естетичні почуття і смаки. Під час екскурсії дитячий організм загартовується й зміцнюється фізично.

Із своїми вихованками на занятті-екскурсії ідемо на шкільний квітник, щоб добре роздивитись кожну квіточку, та якомога краще передати її у стрічковій вишивці.
Заняття-конкурс

Заняття-конкурс ґрунтується на творчій діяльності вихованців. Можна проводити конкурси на найкращий створений виріб, швидкість та якість виконання роботи тощо. Кожна дитина має право взяти участь у конкурсі.
Серед дітей обирається спеціальне журі, яке оцінює і коментує якість виконання певних виробів. Я слідкую за тим, щоб висловлювання членів журі не були занадто суб'єктивними. Для цього роз'яснюю критерії оцінювання: швидкість виконання, якість виконання, підбір кольорової гами стрічок, його оригінальність. На цих заняттях конкурсанти зазнають радість творчості, а їхні судді матимуть можливість проявити самостійність, уміння оцінювати почуте та грамотно висловити судження.
Важливо, щоб склад журі на різних етапах змінювався (з виховної точки зору).

Заняття з груповою формою роботи

Для підвищення ефективності занять слід використовувати методику організації групової навчальної роботи. Групова форма навчання корисна як для слабких, так і для сильних вихованців. Слабкі збагачуються новою інформацією, мають можливість одержати додаткове пояснення. Завдяки контролю сильних вони роблять менше помилок. А сильні цим самим перевіряють і зміцнюють свої знання. Поділ на групи слід здійснювати, враховуючи індивідуальні особливості та навчальні можливості кожного вихованця.

Групи необхідно створювати гомогенні (однаковий рівень знань) і гетерогенні (різний рівень підготовки). Гетерогенну групу очолює консультант, функції якого - навчати й перевіряти. В його обов'язки входить систематично консультувати вихованців своєї групи з незрозумілих для них питань; він керує пізнавальною діяльністю мікроколективу, проводить перевірку знань. Групову форму роботи доцільно використовувати коли приходять нові учасники гуртка.Консультантом може бути той вихованець, який швидше за інших засвоює навчальний та практичний матеріал, виявляє відповідальне ставлення до навчання, вміє дохідливо пояснювати матеріал, об'єктивний в оцінці знань, вимогливий до себе. При формуванні груп необхідно враховувати психологічну сумісність дітей і бажання працювати разом.
Заняття-вікторина

Заняття-вікторину можна проводити в кінці вивчення всієї теми з метою підсумовування відомостей про вивчений матеріал.
Умови вікторини можна розробляти разом з усіма вихованцями.
Зазвичай вихованці поділяються на кілька команд: по рядах або вибірково. Утворюються групи дітей, які й змагаються між собою. Визначається кількість очок, одержаних за правильну відповідь, доповнення та ін. Для запису очок на дошці та спостереження за швидкістю реакції вихованців від кожної групи обирають по одному асистенту, які допомагають педагогу.
Заняття-вікторину може бути проведено як з попередньою підготовкою, так і без неї. У першому випадку вихованці заздалегідь знають тему вікторини.
Заняття-вікторину іноді можна проводити й за спеціально заготовленими запитаннями з метою закріплення теми, що вивчається. Тоді він проходить на зразок телевізійної передачі «Що? Де? Коли?».
Заняття-семінар

Підготовка педагога до заняття-семінару включає аналіз змісту навчального матеріалу конкретної теми і складання базових понять та опорних умінь; підготовку завдань для закріплення, систематизації та перевірки вивченого матеріалу.

Структура семінарського заняття

1. Коригуюча частина — 8—10 хв. Запитання ставити лаконічно, щоб вони відображали головне. Мета - усна перевірка знань, водночас з якою відбудеться уточнення, доповнення. Функцію контролю може виконати сильний вихованець.

2. Навчальна частина - 20 хв. — головна в семінарі. Її мета полягає в забезпеченні міцного і свідомого засвоєння знань, формуванні відповідних умінь. Значна частина відводиться тренувальним вправам. Таким чином вихованці здійснюють аналітико-синтетичну діяльність, закріплюють і поглиблюють знання, доводять до рівня формувань вмінь і навичок.

3. Контролююча частина - 10-12 хв. - оцінювання знань кожного вихованця. Консультації при перевірці знань не допускаються.
Заняття - «Круглий стіл»

Бесіда за «круглим столом» є невимушеною, що створює умови для комфортного і неформального спілкування в групі. Можливість висловитися кожному вихованцю стимулюється на заняттях такого типу не тільки завдяки особливому, довірливому тону педагога, а й навіть нетрадиційному зміщенню парт (у формі кола), що дозволяє кожному бачити всіх. Під час бесіди вихованці можуть звертатися безпосередньо до когось із присутніх, дивлячись на нього і називаючи його ім'я (на традиційних заняттях так не прийнято). Ведучим «круглого столу» можуть бути не тільки педагог, а й хтось із вихованців. Як і на інших заняттях, тут можуть виникнути цікаві дискусії. У кінці заняття ведучий дякує учасникам «круглого столу» за бесіду. Така форма заняття допоможе активізувати пасивних вихованців, а також виховати культуру спілкування.